Я - педагог і особистість

Педагогічне кредо: "Вчитель повинен навчати не математиці, літературі, музиці, він повинен вчити радості. І щоб навчити великому щастю, йому треба єдине: переконати учня в тому, що він, учень - джерело невичерпних можливостей. В цьому мистецтво вчителя, вершина його майстерності".

Автопортрет учасника «Я – педагог і особистість» 

Учитель – людина, яка може робити важкі речі легкими. 

Ральф Волдо Емерсон

У кожної людини є своє покликання. А чи задумувалися Ви над цим, чи думали, чи «на своєму я місці»?

Покликання – це не щоденна рутинна робота, це прагнення дати якомога більше, не вимагаючи нічого натомість. Кожного дня, прокидаючись вранці, я згадую посмішки своїх учнів, їх зацікавлені оченята, і хочу якомога швидше почути їх голоси, подивитися в ці очі.

Бути вчителем в наш час – не завжди вдячна робота. Багато молоді залишають школу і шукають «кращої» долі. Залишається тільки той, хто відчуває душею дітей, їх прагнення, мріє допомогти їм в житті. Це дуже тернистий шлях, на якому зустрічається багато перешкод, труднощів. І тільки коли Ви розумієте, що нічого не можна порівняти з успіхами своїх учнів, їх впевненість в собі, їх поваги та любові, ось тоді Ви знайшли своє покликання. Значить Ви вдома, і цей дім – школа.

Учитель – важлива людина в житті кожного. Він працює з найціннішим – особистістю. І від того, який у Вас учитель, залежить і те, як Ви проведете свої шкільні роки, адже вчитель не тільки вчить, він допомагає, скеровує, виховує, підказує, шукає… Така доля вчителя.

Бути вчителем - значить не просто знати свій предмет, а бути обізнаним в різних сферах життя, бути відкритою, небайдужою, люблячою людиною. Кожна дитина — це маленький всесвіт, і, правильно дібравши ключик, можна виховати особистість. А найбільшою нагородою для вчителя є досягнення його учнів, їх життя, і відчуття того, що ти допоміг становленню ЛЮДИНИ. Це прекрасно, коли вчитель може бути порадником, провідником і володарем скарбниці знань.

Я вважаю, що вчитель – це моя стежина в житті. Тільки в цій роботі я бачу себе і не уявляю, як можна жити без ясних дитячих очей, лагідних усмішок, без радощів перших успіхів. Це - моє покликання.

Щодня, приходячи до школи, я бачу ці допитливі і життєрадісні оченята дітлахів…Яка ж це радість відчувати їх посмішки! Щоденне спілкування з учнями дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду корисна для України. Почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитина з радістю поспішає вранці до школи.

Спілкування з дітьми дає мені силу і радість життя. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому, і тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко!

Моя робота визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, – і так уже понад двадцять років...

Я – Учитель і цим пишаюся! Я – Особистість і цим горджуся!